Синдром карпального каналу

Що таке тунельний синдром

Тунельний синдром - це неврологічне захворювання, що виникає внаслідок защемлення нервів.

«Улюбленим» місцем локалізації патологічного процесу є зап'ястя. Однак насправді, будь-яка частина тіла, в якій нерв проходить через вузький канал або між структурами, може потенційно стати джерелом розвитку тунельного синдрому, а саме:

• ліктьовий згин;
• верхня частина стегна;
• гомілкостоп;
• стопи;
• тулуб;
• шия.

Зап'ястний тунельний синдром

Синдром зап'ястного каналу (карпальний тунельний синдром) - це патологічний процес, що розвивається внаслідок защемлення серединного нерва в ділянці зап'ястя.

Етіологія порушень

Механізм розвитку тунельного синдрому тісно пов'язаний з анатомічною і функціональною особливістю карпального каналу і його вмісту, що дає змогу зрозуміти, чому зап'ястя є вразливим місцем для розвитку цієї патології.

Карпальний канал являє собою вузький, жорсткий простір, утворений кістками кисті знизу і трансверзальною зв'язкою зап'ястя зверху. У цьому обмеженому просторі знаходяться судини, нерви, сухожилля. Останні, до речі, страждають найменше через свою високу щільність.

Усе навантаження припадає на серединний нерв, що відповідає за дрібну моторику і координацію рухів верхніх кінцівок. Він особливо чутливий до здавлювання, оскільки відповідає за іннервацію великої частини кисті. У разі компресії перетискаються судини, що живлять цей нерв. Унаслідок гіпоксії, що стрімко розвивається, втрачається головна функція - проведення нервового імпульсу. Будь-яке здавлювання і звуження анатомічних структур у цій ділянці може послужити тригером для активізації патологічного процесу.

Причини виникнення синдрому зап'ястного каналу

Існує безліч різних причин, що призводять до розвитку синдрому зап'ястного каналу, проте нерідко точну причину визначити так і не вдається. У деяких людей спочатку анатомічно вужчий карпальний канал, через що вони більш схильні до ризику розвитку патології. Імовірність розвитку синдрому збільшується під впливом таких чинників:

• травми;
• вікові зміни;
• надмірна вага;
• гормональні порушення;
• шкідливі звички (куріння, зловживання алкоголем);
• професійна діяльність, пов'язана з навантаженням на кисть;
• інфекції;
• перепади температурного режиму;
• розтягнення зв'язок, розрив сухожиль;
• вагітність, менопауза;
• новоутворення;
• цукровий діабет;
• остеоартрит, артроз;
• ревматоїдний артрит;
• гіпотиреоз;
• дефіцит вітамінів.

Патологія діагностується у представників різних професій, де задіюється дрібна моторика. У групі ризику офісні працівники, програмісти, автомеханіки, музиканти, майстри манікюру, пекарі, водії, швачки тощо.

Симптоми карпального тунельного синдрому

КТС повільно прогресує і зазвичай має односторонній характер. Патологія може проявлятися по-різному залежно від ступеня тяжкості процесу. Наприклад, одні пацієнти скаржаться на болі, що періодично виникають, і невеликі поколювання, тоді як інші не можуть навіть зігнути руку в кулак. До загальних проявів карпального тунельного синдрому можна віднести такі симптоми:

• больові відчуття;
• печіння, поколювання;
• оніміння пальців;
• блідість шкіри;
• погіршення чутливості;
• обмеження рухової активності кисті;
• слабкість рук.

Діагностика

При підозрі на тунельний синдром потрібно звернутися до невролога. Лікар вислухає Ваші скарги, збере анамнез і проведе огляд. Щоб виявити защемлення серединного нерва виконується низка тестів, а саме:

• Тест Тінеля. Лікар легко постукує молоточком по серединному нерву в ділянці карпального тунелю. Якщо пацієнт відчуває біль, оніміння або поколювання, тест вважається позитивним.
• Тест Фалена. Пацієнт згинає кисть на 30 секунд. За тунельного синдрому виникає різкий біль і оніміння.
• Манжетковий тест. Лікар накладає манжету на верхню частину руки і надуває її, після чого пацієнт говорить про свої відчуття.
• Тест піднятих рук. Пацієнту пропонується підняти руки вгору. За тунельного синдрому приблизно через хвилину виникне дискомфорт.

Для уточнення діагнозу також можуть призначатися додаткові методи дослідження:

• Електронейроміографія;
• УЗД;
• рентгенографія;
• МРТ;
• лабораторні аналізи.

Який лікар лікує синдром карпального каналу

Лікуванням захворювання займається невролог. Залежно від ситуації, також може знадобитися допомога:

• ортопеда;
• нейрохірурга;
• терапевта;
• реабілітолога;
• фізіотерапевта.

Як лікувати синдром карпального каналу

Тактика визначається з урахуванням ступеня тяжкості та вираженості патологічного процесу. Обговоріть особисто з неврологом, який варіант підходить саме у Вашому випадку.

Консервативне лікування синдрому зап'ястного каналу

У більшості випадків лікування починається із застосування консервативних методів. Буде потрібен комплексний підхід, що включає в себе:

• носіння ортеза;
• лікарська терапія (НПЗП, засоби для поліпшення кровообігу, зняття набряклості та ін.);
• ін'єкції стероїдів;
• фізіотерапія (масаж, електрофорез, голковколювання, мануальна терапія);
• дієта з обмеженням кількості солі та рідини;
• модифікація способу життя, дотримання режиму праці та відпочинку.

Оперативне лікування синдрому карпального каналу

У складніших випадках, коли консервативний підхід виявився безрезультатним, проводять хірургічне втручання. Операція може бути проведена різними методами. Найкращим із них є ендоскопія.

Усі маніпуляції виконуються за допомогою двох невеликих проколів, через які вводяться мініатюрні хірургічні інструменти з оптичними приладами. Ендоскопія під час оперативного лікування карпального синдрому дає змогу фахівцю провести операцію з мінімальними розрізами і пошкодженням навколишніх тканин. Серед головних переваг ендоскопії можна виділити малоінвазивність, низькі ризики ускладнень, а також відсутність грубих шрамів і рубців.

За необхідності, в нашій клініці операція може бути проведена також мікрохірургічним шляхом або за допомогою відкритого доступу. Мікрохірургія дає змогу точніше і делікатніше працювати в ділянці карпального каналу, мінімізуючи пошкодження навколишніх тканин і структур. Проводиться з використанням мікроскопа. Щоб отримати доступ до карпального каналу, хірург робить маленький розріз у ділянці зап'ястя, звільняє стиснутий серединний нерв від тиску, видаляє зайві тканини або грижі диска і розслабляє карпальний зв'язковий лігамент, який може чинити тиск на нерв. Мікрохірургічна техніка дає змогу пацієнту швидше відновитися і має менший ризик ускладнень, ніж традиційна хірургія.

Доцільність та ефективність кожного з методів визначається лікарем в індивідуальному порядку.

Обираючи клініку для проведення діагностики та лікування синдрому карпального клапана, надавайте перевагу медичним установам з досвідченими висококласними фахівцями, потужним технічним оснащенням і сучасним підходом до вирішення завдань. Повністю всім цим вимогам відповідає центр «JMC». У стінах нашої клініки Вам проведуть ретельне всебічне обстеження для з'ясування справжніх причин неприємних симптомів. Після встановлення точного діагнозу Вам буде призначена грамотна тактика лікування з використанням перевірених методів, які довели свою ефективність. До кожного пацієнта ми ставимося з граничною дбайливістю й увагою. Для наших фахівців немає нічого неможливого. Вони люблять вирішувати найскладніші завдання, тому, звертаючись до нас, Ви можете бути впевнені, що Вам точно допоможуть. Переконайтеся у високій компетентності наших фахівців самі. Не відкладайте візит до лікаря «на потім», подбайте про своє здоров'я вже зараз!